Рубрики

ОСББ

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


КНП "Центр первинної медичної допомоги м. Бахмута"


Урядова "гаряча лінія" для громадян з порушенням слуху

Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Хто онлайн

Зараз на сайті 0 користувачів та 50 гостей.

ExportUA

Правила розрахунку при звільненні працівника

Переглядів: 20930
08.10.2019 - 12:02

Роботодавцям слід пам’ятати як правило, — з працівником слід проводити повний розрахунок при звільненні. Розглянемо види виплат при звільненні та як вони різняться залежно від підстави звільнення.

Якщо постає запитання, коли виплачуються розрахункові при звільненні, пам’ятайте, що це потрібно зробити у день звільнення (ст. 47 Кодексу законів про працю України, далі - КЗпП). Виплата розрахункових при звільненні складається з таких сум, як:

  • заробітна плата;
  • вихідна допомога при звільненні — за умови, що вона передбачена (ст. 44 КЗпП);
  • компенсація за невикористані відпустки;
  • інші виплати — наприклад, додаткові гарантії, передбачені колективним договором.

У день звільнення роботодавець має, зокрема, виплатити працівнику заробітну плату. Розраховується вона пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення.

Вихідна допомога — це гарантована державою компенсація працівнику, який звільняється, якщо ініціатором звільнення виступає роботодавець. Право та умови виплати вихідної допомоги при звільненні закріплені у статті 44 КЗпП. Цією ж статтею чітко визначено перелік ситуацій, у разі настання яких виплачується така допомога, та розмір виплат.

До відпусток, що підлягають компенсації при звільненні, належать: щорічна основна; щорічні додаткові відпустки; додаткова відпустка «на дітей» (ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Компенсація при звільненні інших невикористаних відпусток (наприклад, навчальної) — право роботодавця. Підстава звільнення ніяк не обмежує виплату компенсації за дні невикористаної відпустки. Тобто роботодавець має повністю компенсувати усі невикористані дні відпустки, якщо навіть працівника звільнено за прогул чи за розкрадання майна.

Звільняючись за власним бажанням, працівник може розраховувати на виплату вихідної допомоги, якщо роботодавець порушив законодавство про працю, умови трудового чи колективного договору (ч.3 ст. 38 КЗпП). Мінімальний розмір вихідної допомоги у такому разі — не менше тримісячного середнього заробітку. Особливих умов нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні за власним бажанням немає. Потрібно лише правильно розрахувати кількість невикористаних днів відпустки та оплатити їх.

Трудовим законодавством не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні за згодою сторін. Проте, укладаючи колективний або трудовий договір (угоду), сторони можуть домовитися про грошові компенсації працівнику при звільненні.

У разі скорочення до обов’язкових виплат належать: заробітна плата; вихідна допомога, що дорівнює не менше ніж середній місячний заробіток; компенсація невикористаної відпустки. Підприємство може встановити у колективному договорі більший розмір вихідної допомоги при звільненні працівника за скороченням.

Розмір вихідної допомоги при ліквідації підприємства (установи, організації) становить не менше середнього місячного заробітку.

Однією із причин звільнення працівника може бути невідповідність його стану здоров’я займаній посаді. У разі такого звільнення працівник отримує обов’язкову вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Про розрахунок при звільненні, а саме про суми, що належать до виплати, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. При виникненні спору про розмір сум, належних працівникові до виплати при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити неоспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене у статті 117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП). У разі недотримання зазначених вимог до юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, застосовують фінансові санкції, передбачені абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП, у розмірі мінімальної заробітної плати. У 2019 році це 4173 грн. Крім того, за порушення вимог статті 116 КЗпП передбачена також адміністративна відповідальність.