Головне меню

Бахмутський Вісник 2016

ОСББ

Ресурсний центр підтримки ОСББ міста Бахмут

«БУДУЙ СВОЄ» – це програма підтримки підприємництва створена Ощадбанком


Комунальний заклад охорони здоров’я «Центр первичной медицинской (медико-санитарной) помощи Бахмутского городского совета»


Урядова "гаряча лінія" для громадян з порушенням слуху

Центр допомоги учасникам АТО


Поліція охорони Національної поліції України



Статистика сайту

Зараз на сайті 0 користувачів та 24 гостя.

Рекомендуємо

Артемівське відділення Донецької ТПП

Акція «Ветеран живе поруч»

Переглядів: 4701

В Артемівській загальноосвітній школі № 2 проходить традиційна акція «Ветеран живе поруч», присвячена Дню великої Перемоги.

Її учасники - учні нашої школи. Діти  відвідали багатьох ветеранів та  надали   їм  посильну  допомогу.

Учні 8 класу відвідали Востреліну Олександру Іванівну і Востреліна  Олександра Івановича, які зі сльозами на очах розповідали про своє життя.  «У школу ходили в онучах  замість чобіт.  Сім'я  жила в бараці в  селищі радгоспу  імені Артема. По дорозі до школи  Олександру  Іванівну  зустрів чоловік, побачив, що вона в школу йде боса, в ганчірках,  намотаних на ногах. Він зняв з себе чоботи 43 розміру і віддав їй ... »

Діти із задоволенням допомогли цим чудовим літнім людям. Скопали  грядки,  підмели двір і винесли сміття.

У школі пройшли виховні години, на яких були присутні запрошені ветерани.

Усе далі і далі відходять роки Вітчизняної війни. Але кожного року 9 Травня ми відзначаємо День Перемоги, і ніколи не згасне пам’ять про тих, хто віддавав своє життя для нашого щастя. Наша гостя, Кушелевська Надія Андріївна, 1927 року народження, у свої  15 років зустріла війну на Білгородській  землі. Родина була велика. Коли батько пішов на фронт, усе господарство вели жінки. У 1942 році у селище зайшли німецькі війська. Німці руйнували будинки, забирали худобу. Біля хати Надії був поставлений штаб. Кожну хвилину було страшно жити. Двох сестер забрали до Германії.  Потім прийшла звістка про батька, який загинув. Після війни Надія Андріївна все своє життя присвятила навчанню дітей. Вона 38 років працювала у школі вчителем.

Діти щиро вітали ветерана Великої Вітчизняної війни Кушелевську Надію Андріївну. Пригощали чаєм з печивом. Висловили  слова подяки та  подарували квіти.

Марія Петрівна Тарасенко народилася 28 серпня 1923 року. У 1941 році, коли почалася війна їй було 19 років. У 1941-1943 році родина перебувала в окупації.

У 1943 році Марію Петрівну забрали на фронт. Звільняла разом з радянськими військами Донбас. Воювала в Одесі, Миколаєві, Молдавії, в Карпатах. Добре пам'ятає свого командира, який говорив: «Діти! Лягайте спати і кажіть один одному «до побачення», тому що вранці ми можемо вже не побачитися. А вранці говоріть «здрастуйте, слава Богу, що ми живі».

Вдома школярі нашої школи відвідали Ветерана Великої Вітчизняної війни Мирошниченко Зінаїду Василівну.

Народилася 18 жовтня 1924 року. З 1943 року живе в місті Артемівську.  Під час війни разом з іншими дівчатами копала окопи і працювала в госпіталі, рятуючи поранених солдатів. Марія Миколаївна, в той час ще зовсім дівчисько, на передовій не була. Але зруйновані будівлі, перекопана гусеницями танків земля, смертоносні бомбардування, голод, засмучені, невтішні матері - це все її не обійшло.  Подвиг її не менше військового: в тилу охороняла залізничну станцію, вантажила вагони нарівні з чоловіками, копала окопи в районі Дінця для наших солдатів.

Звідки біль, від якого нікуди не подітися, коли з-під купи спогадів спливає образа. Батько Марії Миколаївни за церковне богослужіння (заборонене в ті роки) і відспівування померлого виявився "ворогом народу" і був поміщений у в'язницю. Так і не вдалося дізнатися про його долю. Одного вечора у віконце будинку постукала незнайома жінка і сказала, що принесла звістку про батька. Його будуть етапувати до Сибіру, і він просить передати теплі речі, продукти харчування, гроші. Марія Миколаївна, як найстарша з 5 дітей, довго радилася з мамою, і до ранку вони прийняли непросте рішення: продати єдину годувальницю - корову, віддати овечий кожух і продукти. "Адже йому одному у в'язниці набагато важче, ніж нам вдома. А ми разом якось виживемо. "Жінка обіцяла організувати побачення у в'язниці  наступного дня. У 20-ти градусний мороз йшла мама 30 км в Артемівськ. Біля воріт (нинішній район залізничної лікарні) вона віддала передачу незнайомці, і стала чекати дзвінка. День плавно перейшов у вечір, а звістки все не було. Прочекавши до глибокої ночі, знесилена і замерзла, повернулася додому. Йшла цілу ніч. Які почуття переповнювали її, ми вже ніколи не дізнаємося. І тільки через 10 років (коли батька визнали невинним і звільнили) з'ясувалося, що в той день він уже був дуже далеко, в таборі для політв'язнів Красноярського краю. »

Як вижили вони в ту сувору зиму? Як пережили голод? Нам це важко зрозуміти, але Марія Миколаївна плакала, коли розповідала цю історію. Та підла жінка не гроші вкрала, а надію, не гаманець, а душу спустошила.

 Людська підлість існує з часів Ісуса, але ми раді, що хороших людей набагато більше. Люди воєнного покоління - особливі люди. Незважаючи на лихоліття, вони пронесли в серці віру в майбутнє, любов до ближнього, готовність жертвувати собою заради інших.

В Артемівській загальноосвітній школі № 2 проходить традиційна акція «Ветеран живе поруч», присвячена Дню великої Перемоги.

Пошук

Калькулятор енергоефективності
Калькулятор енергоефективності
Програма  державної  підтримки  населення,  ОСББ  та ЖБК до впровадження енергоефективних заходів

Актуально