Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі.

Категорії працівників, яких забороняється звільняти

Перш за все, потрібно пам’ятати про категорії працівників, яких забороняється звільняти. Так, статтею 184 КЗпП встановлюється заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

А саме, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Працівники, яким надається перевага при скороченні

Статтею 42 КЗпП визначається переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП).

Відповідно до ч. 2 статті 42 КЗпП, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним — при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників

Міністерство соціальної політики України у листі від 21 травня 2012 року № 80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі» зазначає: «Законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо».

При визначенні категорій працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, слід враховувати, що черговість їх перелічення, яка дається в ч. 2 ст. 42 КЗпП, юридичного значення не має.

Етапи виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі

Процедура виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, включає кілька етапів. Серед них можна виокремити наступні:

1. Виявлення працівників однорідних професій та посад, що можуть бути звільнені.

2. Виявлення працівників, на яких розповсюджується заборона на звільнення.

3. Порівняння рівнів кваліфікації працівників та продуктивності їх праці.

4. За відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці, - аналіз наявності переваг на залишення на роботі.

5. Виявлення працівників, які відносяться до декількох категорій, тобто мають декілька переваг одночасно (наприклад, працівник є сімейним при наявності двох і більше утриманців, а також особою, в сім’ї якої відсутні інші працівники з самостійним заробітком тощо).

6. Підготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, що свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі.

Таким чином, тільки провівши ретельний аналіз, можливо встановити, чи є законним звільнення того чи іншого працівника. Тобто всі обставини повинен з’ясовувати роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

Джерела: https://www.kadrovik.ua/content/vstanovlennya-perevazhnogo-prava-na-zalyshennya-na- roboti-pry-vyvilnenni-pratsivnykiv; https://www.facebook.com/photo?fbid=1048518843963704&set=a.4653899522765... cale=ru_RU.