Після вторгнення російської федерації на територію України, масових переміщень громадян із зон активних бойових дій, багато українських родин опинилося в надскладній життєвій ситуації. Маленькі українці мужньо переносять всі тяготи воєнного часу, дорослішають раніше свого часу та прагнуть допомагати рідним.
Питання дитячої праці чітко врегульовано міжнародним правом та національним законодавством України. Проте ризик та проблема дитячої праці має світові масштаби через економічні, соціальні та історичні причини. Саме через це Міжнародна організація праці (МОП) запровадила Всесвітній день боротьби з дитячою працею, який щороку відзначається 12 червня.
Відповідно до Конвенції МОП, дитяча праця – це праця, що шкодить добробуту дітей, заважає їхній освіті, розвитку та майбутньому професійному становленню. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди, вона суперечить нормам міжнародного права і українському законодавству.
Відповідно до статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», найгіршими формами дитячої праці є:
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей;
- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах.
Найбільшим споживачем найгірших форм дитячої праці, незалежно від місця проживання, є сільське господарство, торгівля, сфера послуг. Діти, що займаються примусовою працею, абсолютно незахищені від своїх роботодавців. Значна частина дітей не отримує оплати за свою роботу.
Основний закон нашої країни – Конституція України (ст. 43) забороняє використання примусової праці та використання праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Варто також звернути увагу на вік працівника, з якого допускається прийняття на роботу. Зокрема, у статті 188 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних, але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Працевлаштування неповнолітніх, відповідно до КЗпП, здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду.
Неповнолітніх працівників також не мають права залучати:
- до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП);
- до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП).
Наше спільне завдання – не допускати жодних проявів незаконного використання праці дітей. Навіть у такий скрутний період в історії нашої держави нам всім необхідно пам’ятати, що діти повинні, в першу чергу, навчатися, а не працювати!
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У РАЗІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ
Стаття 32 Конвенції про права дитини визначає право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для здоров’я, перешкоджати отриманню освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.
Якщо дитина постраждала від трудової експлуатації, слід звертатися до:
- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- Освітнього омбудсмена;
- Національної поліції України;
- Державної служби України з питань праці (з питань дотримання законодавства про працю, в тому числі неповнолітніх);
- додатково – Держспоживслужби - у разі використання миючих, дезинфікуючих та інших шкідливих засобів дітьми, небезпечних умов для дитини.
Джерела:
https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektsiia-pratsi-informuie-shchodo-neprypustymosti- vykorystannia-dytiachoi-pratsi/
https://eo.gov.ua/ekspluatatsiia-dytiachoi-pratsi- neprypustyma/2021/09/22/#:~:text=%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE
%D0%BD%D1%8F%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0% D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D 1%82%D0%B5%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B3
%D1%96%D1%80%D1%88%D0%B8%D1%85,%E2%80%9C%D0%9F%D1%80%D0%BE%2 0%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%B8