Цього дня о 4 годині ранку, без пред'явлення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни, німецькі війська напали на нашу країну, атакували наші кордони у багатьох місцях і піддали бомбардуванню міста - Житомир, Київ, Севастополь, Каунас і багато  інших. Червона Армія і весь наш народ вів звитяжну вітчизняну війну за батьківщину, за честь, за свободу. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

Велика Вітчизняна війна - це 1418 днів і ночей безперервних боїв. 1418 днів і ночей вів радянський народ визвольну війну. Довгий і важкий був шлях до Перемоги! У ході війни Радянськими Збройними силами було проведено 6 гігантських битв і близько 40 наступальних операцій, які закінчувалися розгромом ворожих угруповань і з'єднань, тим самим множачи героїзм і подвиг солдатів і трудівників тилу. 22 червня ... Цей день вічно буде відкидати нашу пам'ять до 1941 року. А значить, і до 9 травня 1945 року. Між двома датами - міцна нитка. Без однієї не було б іншої. Точніше сказати, іншої просто не могло не бути. Тому що наш народ зробив, здавалося, все неможливе.

Війна увійшла в життя кожної людини, і в кожне життя вона внесла тривоги і хвилювання, турботи та негаразди.

З приводу цього 20 червня 2013 року біля Обеліску Слави (верхній парк), Меморіалу Героям громадянської війни, пам’ятнику визволителям Донбасу (вул. Чайковського), пам’ятнику воїнам-танкістам (вул. Некрасова) пройшли мітинги за участю вихованців 11 пришкільних таборів загальноосвітніх шкіл міста (ЗОШ № 2,4,5,7,10,11,12,13,14,18,24). Під час проведення заходів діти розповідали вірші про героїв Вітчизняної Війни та заспівали пісні про воєнні роки. По закінченню мітингів, всі присутні вшанували загиблих у війні хвилиною мовчання та поклали квіти біля підніжжя меморіалу і на могилки учасників Великої Вітчизняної війни.

22.06.2013 р. в Артемівському закладі оздоровлення та відпочинку «Вогник» відбудеться загально-табірний захід «У войны не детское лицо» (літературно-музична композиція).

Нехай 22 червня назавжди залишиться в пам'яті поколінь як символ народної трагедії і одночасно як символ беззавітного героїзму радянських людей. Низько схиливши голову перед усіма полеглими за нашу єдину Батьківщину, ми не маємо права забувати про ті страшні, але героїчні роки, які врятували світ від «коричневої чуми», ми повинні передавати пам'ять про них з покоління в покоління. Цей день ми повинні пам'ятати завжди!