До уваги юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців!

З 18.12.2011 р. набирає чинності Закон України від 19.05.2011 № 3384-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням” (далі Закон).

Законом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема статтю 166-6 викладено в новій редакції, де визначено розміри штрафів за порушення порядку припинення юридичної особи та фізичної особи-підприємця.

Адміністративним стягненням підлягають голови ліквідаційних комісій юридичних осіб та фізичні особи-підприємці, які ухиляються від виконання вимог законодавства. Також відповідальність несуть посадові особи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування в разі недотримання вищевказаними особами строків надання відповідних довідок та проведення відповідних перевірок.

Цивільний кодекс України доповнено статтею 50-1 де визначено обов’язки фізичної особи-підприємця за зобов’язаннями, пов’язаними з припиненням її підприємницької діяльності та черговість задоволення вимог кредиторів. Змінено статті 105 та 111, відповідно щодо виконання рішення про припинення юридичної особи та порядок ліквідації юридичної особи. Де передбачено більш чіткі та жорсткі вимоги до роботи ліквідаційних комісій (ліквідаторів).

У Законі України „Про господарські товариства” частину другу статті 7 викладено в наступній редакції:
„Товариство зобов’язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру”.

На це слід звернути увагу господарським товариствам, як показує практика – дата прийняття юридичними особами рішень та дата подання їх до державного реєстратора може різнитися в декілька місяців чи років.
Статтею 21 визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” значня змін, пов’язане з спрощенням процедури припинення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Стаття 1 доповнилась таким змістом:
„ принцип мовчазної згоди у сфері державної реєстрації – принцип, згідно з яким державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення або про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням”.

Зміни статті 36 стосуються припинення юридичної особи. У разі якщо після закінчення процедури припинення, передбаченої законом, але не раніше строку заявлення кредиторами своїх вимог, державними органами не надані довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску і т.п. або ж рішення про відмову у їх видачі, голова комісії з припинення набуває право на подання державному реєстратору документів на припинення юридичної особи. Тобто державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення без довідок про відсутність заборгованості від державної податкової служби та Пенсійного фонду України.

В свою чергу вищевказані органи під час проведення заходів щодо припинення юридичної особи мають право надіслати заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Після усунення обставин, які були підставою заперечень процес припинення проводиться згідно Закону.

Статтею 47 визначено порядок припинення фізичної особи-підприємця за її рішенням за принципом мовчазної згоди. Процедура надання довідок аналогічна з процедурою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Потрібно зазначити, що поряд з відповідальністю посадових осіб державних органів частину першу статті 6 доповнено новим абзацом:
„ державний реєстратор повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи та фізичною особою-підприємцем державному реєстратору рішень щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця”.

Тобто відповідальність за виконання законодавчих актів щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців в рівній мірі лежить на державних органах і на особах, які припиняються.