Згідно з нормами п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Пунктом 266.4 ст.266 ПКУ встановлено пільги зі сплати податку. Разом з тим, пільги з податку, що сплачуються на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) – це передбачено п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПКУ.

Органи фіскальної служби за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника об’єкта житлової нерухомості обчислюють суми податку з об’єкта житлової нерухомості, який перебувають у власності фізичної особи, - це встановлено п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ.

Відповідно до п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПКУ для проведення звірки даних, зокрема, щодо об’єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою зі сплати податку, фізична особа має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).

Якщо фізична особа – власник об’єкта житлової нерухомості протягом кількох місяців звітного року здавала об’єкт житлової нерухомості в оренду, пільга зі сплати податку на такий об’єкт не застосовується починаючи з того місяця, в якому фактично об’єкт здавався в оренду, та до кінця місяця, в якому припинено здачу в оренду такого об’єкта.

Згідно з нормою ст.810 гл.59 Цивільного кодексу України договором оренди житла визнається цивільно-правовий договір, в силу якого одна сторона – власник житла передає або зобов’язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Наявність цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцією для підтвердження здачі житла в оренду.