Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Таким чином, у разі якщо працівник за своїм основним місцем роботи поряд із основною роботою виконує іншу роботу (надає послуги) за договорами ЦПХ, то за такого працівника роботодавцю потрібно здійснювати нарахування єдиного внеску виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо сума нарахованої заробітної плати за основну роботу та винагорода за договором ЦПХ не перевищують розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на місяць, за який здійснюється нарахування заробітної плати (доходу), нарахування єдиного внеску здійснюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому в разі якщо особа виконує роботу (надає послуги) згідно з договором ЦПХ і це не є її основним місцем роботи, єдиний внесок нараховується на фактично нараховану суму винагороди за цим договором незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.