укладання таких договорів базується на різній нормативні базі: трудові договори регулюються на підставі КЗпП, договори ЦПХ – цивільним законодавством. Зазвичай трудовий договір укладають у тих випадках, коли необхідно, щоб виконувалася робота за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, як правило, на постійній основі, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Сторонами договору є працівник та роботодавець. Роботодавець веде облік робочого часу працівників, а працівники підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку. За виконану протягом місяця роботу працівник отримує заробітну плату у вигляді окладу згідно з штатним розписом та надбавок, премій, інших виплат, передбачених колективним договором чи іншими локальними документами роботодавця у визначені терміни.

Договори ЧПХ на виконання робіт (надання послуг)  мають не системний характер, а здебільшого разовий.  Предмет договору є не сам процес роботи, а її результат, наприклад, працююче обладнання чи бухгалтерські послуги. Сторонами договору  ЦПХ є замовник та виконавець. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує і виконує свою роботу на власний ризик. Виконавець позбавлений соціальних гарантій (права на відпустку, матеріальну допомогу, компенсацію). За договором ЦПХ виплачується виплачується винагорода за конкретну роботу на підставі підписаних актів приймання-передачі робіт чи послуг.

Таким чином, предметом трудового договору є праця, тоді як предметом ЦПХ – виконання стороною визначеного обсягу робіт.