Підпунктом 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу передбачено, що не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню податком на прибуток кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з отриманням основної суми фінансових кредитів.

Водночас нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, установлених Податковим кодексом, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу витрат платника податку при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. Зазначені витрати враховуються у складі фінансових витрат. Датою визнання таких витрат є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку їх сума. Умовою для включення таких витрат при визначенні об’єкта оподаткування є те, що фінансовий кредит використовується платником податку у його господарській діяльності.

Відповідно до положень пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється згідно із положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) — у складі витрат платника податку.

Таким чином, від’ємне значення курсових різниць, що утворилося від перерахунку заборгованості в іноземній валюті за фінансовим кредитом, враховується у складі витрат підприємства при визначенні податкового зобов’язання.