Катріна Хаддад народилася 16 грудня 1978 року в м. Карло-Лібкнехтівську (тепер Соледар). Початкову освіту здобувала у Дамаску (Сирія), а далі навчалася в Україні – вона випускниця Соледарської загальноосвітньої школи №13 (причому класною керівницею Катріни була Галина Леонідівна Смага, тоді вчителька російської мови й літератури, а нині директорка школи), закінчила Харківський національний університет, де захистила дисертацію з української літератури (кандидат філологічних наук) й згодом викладала на кафедрі журналістики. Нині працює літературним редактором у громадській організації «Телекритика», зокрема на сайті в «Детектор медіа». Самоідентифікується як філософ, холерик і непролазний оптиміст, що пише про сумне.

Керівник гуртка Соледарського Центру дітей та юнацтва Наталя Тищук у співпраці з бібліотекою філіалу №7 Артемівської міської ЦБС (її завідуючою Людмилою Мамоновою) до Всесвітнього дня Книги та авторського права організувала скайп-зустріч із Катріною Хаддад – як з'ясувалося, колись постійною читачкою цієї бібліотеки. Зустріч відбулася у неділю. Діти мали змогу поспілкуватися, поставити запитання. Катріна поділилася власними думками про літературу й творчість, порекомендувала кількох сучасних українських поетів, яких школярам було б цікаво прочитати: Ірину Цілик, Юлію Мусаковську, свого улюбленого поета й письменника Сергія Жадана та інших. Особливо вразили дітей спогади про шкільні роки та читання авторкою власних творів «Карл Лібкнехт веде польових командирів до нового світла», «Миколай» (присвячений її діду Миколі Петровичу Шевченку). Та незабутніх вражень учні дістали від «Колискової» та вірша «Яблуко».

Під час зустрічі діти з’ясували, що антології загалом і «Дві тонни» зокрема – це не тільки й не скільки збірка поезій різних авторів, а, насамперед, документ доби. Антологія «Дві тонни» виводить поза межі плинності історії, ніби призупиняє час «тепер», який не дорівнюватиме «завтра». Це книжка свого часу, бо показує теперішні уявлення про поезію; ця книжка потрібна майбутньому, бо розкриває таке минуле, про яке вже складно буде згадати.

Зазирнувши трішки у майбутнє, вихованці дізналися про виступ Катріни на літературному фестивалі під час Книжкового Арсеналу у проекті «Дерева-переселенці. Інші досвіди» (спеціальна програма «Перехідність»), який відбувся за декілька годин після нашої зустрічі.

З нетерпінням діти чекають на вихід власної збірки поетеси «Ніч чужинців». Та на нову антологію за участю Катріни у проекті «Я чекатиму під деревом каїсе-дра». Остання антологія — результат співпраці кількох сучасних українських поетів (кураторки проекту Оксани Куценко, а також Олени Гусейнової, Дмитра Лазуткіна, Олесі Мамчич, Олафа Клеменсена, Галини Ткачук, Ганни Яновської, Олега Коцарева, Тараса Малковича), які також переклали твори сучасних африканських поетів і представили власну поезію. Таким чином каїсе-дра («дерево балачок», так називається традиційний баобаб, що росте в африканських селах і під тінню якого збираються місцеві мешканці, щоб відпочити, поспілкуватися й поговорити про все на світі) стає місцем спілкування українських та африканських поетів, які шукаються точки дотику, спільні проблеми у власній постколоніальній історії та діляться досвідом їх проживання й долання.

Дякуємо нашій землячці й патріоту рідної землі за зустріч, за час, який у такому напруженому графіку вона для нас знайшла!