Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (з подальшими доповненнями та змінами) факт нещасного випадку на виробництві розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

За змістом ст. 22 Закону України «Про охорону праці», пункту 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011 року (надалі – Порядок), роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов’язаний своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Зазначена комісія зобов’язана з’ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та за наявності підстав скласти акти за формами Н-1, Н-5.

У випадках, передбачених п. 36 Порядку, проводиться спеціальне розслідування нещасного випадку  комісією, створеною органами Державної служби України з питань праці.

Поряд з цим, трапляються непоодинокі випадки, коли потерпілий від нещасного випадку на виробництві не погоджується з обставинами чи причинами настання нещасного випадку, викладеними в актах за формами Н-1, Н-5, та не володіє інформацією щодо заходів, які необхідно вжити для вирішення цього спірного питання.

Відповідно до абз. 3 ст. 22 ЗУ «Про охорону праці», у разі незгоди потерпілого зі змістом актів, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці (посадові особи територіальних органів Держпраці), рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналогічні по суті норми містяться в п. 34 та 54 Порядку.

Так, згідно п. 34 Порядку посадова   особа   органу   Держпраці  в  разі  незгоди  потерпілого або його уповноваженої особи, яка представляє його інтереси, із змістом актів за формами Н-1, Н-5, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку, має право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9, щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 та Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом.

Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено
у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.

Пунктом 54 Порядку передбачені дії потерпілих, членів їх сімей, роботодавця чи робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у разі незгоди з  висновками спеціальної комісії, щодо обставин і причин  настання  нещасного  випадку, які також полягають у попередньому зверненні з приводу питання проведення повторного (додаткового розслідування) та скасування актів до органів Держпраці, які мають право призначити повторне  (додаткове)  спеціальне  розслідування нещасного випадку спеціальною  комісією  в  іншому складі.

Рішення спеціальної комісії в іншому складі, щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку, може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Судова практика свідчить про те, що при розгляді справ, щодо скасування актів за формами Н-1, Н-5 або визнання недійсними їх окремих пунктів, суд з’ясовує питання, чи були вжиті заходи досудового врегулювання спору, а саме звернення з приводу проблемного питання до територіальних органів Держпраці у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Завідувач юридичного сектору
Бахмутського відділення управління
виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування України в Донецькій області
Плахтій О.В.