За статтею 43 Конституцiї України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi, укладаючи трудовий договiр на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторiн.

Це дозволяє працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) за сумiсництвом.

Порядок i умови сумiсництва визначенi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» (далi – постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн’юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мiн’юстi України 30.06.93 р. за № 76 (далi – Положення № 43).

Вiдповiдно до п. 1 Положення № 43, сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у фізичної особи-підприємця.

Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи та порядок оплати працi.

Працiвник може укласти трудовий договiр на роботу за сумiсництвом на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де вiн працює за основним мiсцем роботи. Таке сумiсництво буде вважатися внутрiшнiм.

Якщо трудовий договiр про роботу за сумiсництвом укладено на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї, поза основним мiсцем роботи працiвника, то така робота є зовнiшнiм сумiсництвом.

На сумiсника поширюються всi права, гарантiї та обов’язки, передбаченi чинним законодавством, колективним договором i правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

Не вважається сумiсництвом поєднання професiй, розширення зон обслуговування та тимчасове заступництво, якi виконуються працiвниками одночасно з основною роботою у робочий час.

Однiєю з найважливiших умов роботи за сумiсництвом є наявнiсть вакантної посади (професiї).

Законодавством не обмежується кiлькiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, де працiвник може працювати за сумiсництвом.

Проте, за будь-яких обставин, одне мiсце роботи працiвника має бути основним. Якщо у працiвника вiдсутнє основне мiсце роботи, то його не можна прийняти на роботу за сумiсництвом.

Тривалiсть роботи сумiсникiв, якi працюють не на державному пiдприємствi, в установi, органiзацiї, може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, який не має перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи. Обмеження тривалостi робочого часу працiвникiв-сумiсникiв, якi працюють на державних пiдприємствах, передбаченi постановою № 245. Вона не може перевищувати чотирьох годин на день i повного робочого дня у вихiдний день. Загальна тривалiсть роботи за сумiсництвом упродовж мiсяця не має перевищувати половини мiсячної норми робочого часу.

За кожною посадою (основною i за сумiсництвом) тривалiсть робочого часу, порядок оплати працi, надання вiдпустки тощо має визначатися окремо.

Для роботи за сумiсництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за основним мiсцем роботи не потрiбно.

Вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Незалежно вiд того, який розмiр заробiтної плати та надбавки, доплати працiвник одержує за основним мiсцем роботи, за виконання обов’язкiв за iншою посадою на умовах сумiсництва йому встановлюється оплата вiдповiдно до посади за сумiсництвом.

Робота за трудовим договором осiб, якi поєднують її з денною формою навчання, не є сумiсництвом й оплачується на загальних пiдставах.

Одержана за роботу за сумiсництвом заробiтна плата пiд час пiдрахунку середнього заробiтку за основною роботою не враховується.

Однак є випадки, передбаченi п. 10 Положення № 43, коли заробiтна плата на всiх мiсцях роботи враховується для обчислення середнього заробiтку.

Такi випадки поширюються на :

– вчителiв та викладачiв, якi працюють у кiлькох середнiх загальноосвiтнiх, професiйних та iнших навчально-освiтнiх, а також вищих навчальних закладах, прирiвняних до них за оплатою працi працiвникiв, а також педагогiчних працiвникiв дошкiльних виховних, позашкiльних та iнших навчально-виховних закладiв (як в одному, так i в кiлькох);

– медичних i фармацевтичних працiвникiв лiкувально-профiлактичних та санiтарно-епiдемiологiчних установ охорони здоров’я, аптек, установ соцiального забезпечення, дитячих будинкiв, шкiл-iнтернатiв для дiтей-сирiт, а також для дiтей, якi мають вади фiзичного чи розумового розвитку, дитячих дошкiльних виховних закладiв, медико-соцiальної експертизи; сестер милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Пiвмiсяця України.

Цi правила можна застосовувати за аналогiєю i до працiвникiв, що оформили трудовi вiдносини з пiдприємствами, установами, органiзацiями, якi не є державними.

Надбавки, доплати, премiї та iншi виплати, передбаченi умовами оплати працi, виплачуються сумiсникам у порядку, передбаченому для таких працiвникiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.

Працiвник-сумiсник має таке саме право на вiдпустку на роботi за сумiсництвом, як i на роботi за основним мiсцем роботи, оскiльки такi працiвники перебувають у трудових вiдносинах з роботодавцем. При цьому на перiод вiдпустки зберiгається мiсце роботи, заробiтна плата.

Положенням № 43 передбачено, що оплата вiдпустки або виплата компенсацiї за невикористану вiдпустку сумiсникам провадиться вiдповiдно до чинного законодавства. Вiдпустка, надана працiвнику-сумiснику, пiдлягає оплатi навiть тодi, якщо працiвником укладено трудовий договiр про роботу за сумiсництвом на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де знаходиться його основне мiсце роботи.

Пунктом 6 Положення № 43 передбачено, що вiдпустка на роботi за сумiсництвом надається одночасно з вiдпусткою за основним мiсцем роботи.

Законодавством, колективним або трудовим договором можуть вводитися обмеження на роботу за сумiсництвом.

Нинi не iснує загальних обмежень роботи за сумiсництвом, що поширюються як на працiвникiв державних пiдприємств, так i на працiвникiв пiдприємств недержавної форми власностi, оскiльки вiдсутнiй нормативно-правовий акт щодо обмеження сумiсництва, який би поширювався на працiвникiв пiдприємств усiх форм власностi.

Вiдповiднi обмеження на роботу за сумiсництвом (зокрема, i на пiдприємствах недержавної форми власностi) можуть бути введенi колективним договором й угодою сторiн (у тому числi трудовим договором, оскiльки трудовий договiр – це угода мiж працiвником i власником, тобто угода сторiн про взаємнi права та обов’язки на перiод чинностi такого трудового договору).

Пiд час укладення колективного договору сторони можуть передбачити заборону на роботу за сумiсництвом щодо всiх або певної частини працiвникiв.

Власник або уповноважений ним орган разом iз профспiлкою може встановити обмеження з огляду на стан здоров’я конкретного працiвника та шкiдливiсть умов його працi.

За вiдсутностi таких обмежень слiд ураховувати, що власник або уповноважений ним орган несе вiдповiдальнiсть за порушення правил про охорону працi.

Такi обмеження встановленi, зокрема, Положенням № 43. Наприклад, вiдповiдно до п. 2 Положення № 43 обмеження на сумiсництво можуть запроваджуватися керiвниками державних пiдприємств, установ i органiзацiй разом з профспiлковими комiтетами лише щодо працiвникiв окремих професiй та посад, зайнятих на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, додаткова робота яких може призвести до наслiдкiв, що негативно позначаться на станi їхнього здоров’я та безпецi виробництва. Обмеження також поширюються на осiб, якi не досягли 18 рокiв, та вагiтних жiнок.

Крiм цього, п. 4 Положення № 43 передбачено, що не мають права працювати за сумiсництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної i творчої дiяльностi) керiвники державних пiдприємств, установ, органiзацiй, їхнi заступники, керiвники структурних пiдроздiлiв державних пiдприємств, установ, органiзацiй (цехiв, вiддiлiв, лабораторiй тошо) та їхнi заступники.

Статтею 25 Закону України «Про запобiгання корупцiї» для осiб, уповноважених на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, передбачено обмеження щодо сумiсництва та сумiщення з iншими видами дiяльностi.

Цим особам забороняється:

– провадити iншу оплачувану (крiм викладацької, наукової i творчої дiяльностi, медичної практики, iнструкторської та суддiвської практики iз спорту) або пiдприємницьку дiяльнiсть, якщо iнше не передбачене Конституцiєю або законами України;

– входити до складу правлiння, iнших виконавчих чи контрольних органiв, наглядової ради пiдприємства або органiзацiї, що має на метi одержання прибутку (крiм випадкiв, коли особи здiйснюють функцiї з управлiння акцiями (частками, паями), що належать державi чи територiальнiй громадi, та представляють iнтереси держави чи територiальної громади в радi (спостережнiй радi), ревiзiйнiй комiсiї господарської органiзацiї), якщо iнше не передбачене Конституцiєю або законами України.