Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе.

Абзацом третім п.1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ визначено роботодавців - фізичних осіб - підприємців, зокрема тих, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Законом № 2464 не передбачено застосування штрафних санкцій до платників ЄВ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄВ.

Водночас, посадові особи платники ЄВ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (частина 1 ст. 26 Закону № 2464).

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на принципах вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму працівників тощо.

Громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний службовою (посадовою особою) лише тоді, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно-розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо) (лист Міністерства юстиції України від 03.11.2006 року № 22-48-548).

Згідно зі ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х (далі - КУаП) зі змінами та доповненнями порушення законодавства про збір та облік ЄВ, зокрема, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄВ, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, до фізичних осіб - підприємців - роботодавців за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо сум нарахованого ЄВ, застосовується адміністративна відповідальність відповідно до ст. 165 прим.1 КУаП у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, адміністративна відповідальність не застосовується до фізичних осіб підприємців, які не мають найманих працівників та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого ЄВ самі за себе.

Чи потрібно роботодавцям подавати звіт щодо сум нарахованого ЄВ, якщо протягом звітного періоду доходи на користь найманих працівників не нараховувались?

Перелік платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) визначено ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), зокрема, ними є роботодавці (страхувальники) – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови, якщо вони:

• використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
• мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 3.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі – Порядок № 454) визначено, що страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.
     Тобто, роботодавці (страхувальники), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого ЄВ незалежно від того, чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам).