Відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку (далі — податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, тобто використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства.

Отже, суб’єктам господарювання, які не оформили згідно із законодавством право власності або користування землею, у тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, необхідно оформити та зареєструвати право користування такою земельною ділянкою.

Водночас з 01.01.2015 р. у зв’язку з віднесенням плати за землю до місцевих податків і зборів змінився порядок її справляння.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 Податкового кодексу). При прийнятті такого рішення обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 зазначеного Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Таким чином, суб’єкти господарювання, які використовують земельні ділянки без правовстановлюючих документів, з метою врегулювання питання сплати коштів за землекористування повинні звернутися до місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки.