Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, оформлений та зареєстрований згідно із законодавством.

Статтею 25 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Таким чином, у суб’єкта господарювання обов’язок сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на земельну ділянку.

Водночас використання землі без наявності правовстановлюючих документів є порушенням чинного законодавства.