На загальній лінійці командир кожного загону отримав маршрутний листок від начальника табору Лариси Дзини. І тут почалося… Кожен хотів виграти, а для цього треба було застосувати свої уміння, знання, навички, а головне – гарний настрій, спритність, вміння слухати один одного і не підвести загін.
На станції «Медичній» дітвору чекала медична сестра Анастасія Тимченко. Діти вправно відгадували загадки про лікарські рослини України, знали їхні властивості і вміли застосовувати на практиці. Також були опрацьовані навички першої медичної допомоги.
На «Спортивній» станції головним було якнайшвидше впоратись із колективною вправою. Не завжди це вдавалося, але воля до перемоги й чіткі команди фізрука Олексія Логвиненка зробили майже неможливе: переможених не було!
Валентина Сіделєва всіх чекала на станції «Музичній», де разом із вихованцями згадала українські народні пісні та ігри.
Дуже активними та жвавими діти були на станції «Танцювальній» під керівництвом Марії Моісеєвої. Мабуть, сцена актової зали ніколи не бачила стільки дітей одночасно. Вони рухались під сучасну музику, намагаючись виконувати всі рухи за керівником.
На станції «Літературній» бібліотекар Олена Галас та Тамара Шведюк (із філіалу бібліотеки №8) задавали учням питання про українські символи, письменників, казки. Діти мали змогу роздивитися книги, які були на виставці під час гри.
Станція «Художня» всіх вразила своїм результатом. Кожен загін створював рушник з притаманним йому візерунком. Мабуть, на цій станції діти затримались найдовше, ніхто не хотів йти, не закінчивши роботи. Керівник гуртка Наталя Березовська створила умови для виявлення творчих здібностей всіх вихованців, і як результат – майорять рушники, «вишиті» дітьми.
То був день відкриттів: діти відкрили щось нове для себе, а вихователі – таланти у дітей, і тому недивно, що переможених у цій грі не було, тому що дружба і завзяття – це запорука перемоги!