Так, вищезазначеним Законом доповнено ч.1 ст. 41 КУпАП пунктом «5», який закріплює як додаткову підставу розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб.

Статтею 44 КЗпПУ визначено розмір вихідної допомоги при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.5 ч.1 ст.41 КУпАП у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Також було внесено низку змін, до глави ІХ КЗпПУ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». А саме, частину ч.4 ст. 130 КЗпПУ викладено в такій редакції: «На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами».

Відповідно до ст. 132 КЗпПУ, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пункт 2 ст. 133 КЗпПУ відтепер має таку редакцію: у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: «керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям».