Вищий адміністративний суд України рішенням від 23 вересня 2014 року підтримав позицію ДФС України щодо неправомірності формування одним з найбільших банків України від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за рахунок відступлення права вимоги за кредитними договорами пов’язаним особам.

У вказаному рішенні Вищий адміністративний суд України визначив, що для цілей обліку з податку на прибуток операції з відступлення права вимоги в розумінні пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, яка здійснює відступлення права вимоги за компенсацію, тобто – банк.

На вказані операції з відступлення права вимоги (факторингу) поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачених абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України. Тому витрати, понесені у зв’язку з відступленням права вимоги пов’язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем як компенсацію вартості проданої вимоги.