Неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Згідно із  ст. 188 КЗпП України, не допускається прийняття та роботу осіб молодших 16 років. Але як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Пунктом 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників віком від 16 до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу – 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.

Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП України).

На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження. Заборонено використовувати працю осіб, які молодше 18 років, на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати їх до:

-  підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;

-  нічних робіт (ст. 55 КЗпП України), надурочних робіт ( ст. 63 КЗпП України) і робіт у вихідні дні (ст. 71 КЗпП України).  

Гранично допустимі навантаження для неповнолітніх визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.96 № 59. Особи молодше 18 років можуть бути прийняті на роботу лише після попереднього медичного огляду та щорічному медогляду до досягнення 21 року.

Закон дозволяє приймати  на роботу осіб, не молодше 16 років. За згодою одного із батьків може прийматись на роботу особа, яка на момент працевлаштування досягла 15-річного віку. Учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків, у вільний від навчання час, можуть виконувати легку роботу, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання.

Заробітна плата працівникам молодше 18 років, згідно із ст. 194 КЗпП України, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи, відрядні оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Згідно ч. 1 ст. 194 КЗпП України, оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Згідно ч. 3 цієї ж статті, підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Згідно ст. 195 КЗпП України, молоді працівники мають право на щорічну відпустку, яка надається у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день згідно ст. 75 КЗпП України та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки». Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, тільки за згодою служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП України).

Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі і строкового. Ч. 2 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України  визначає, що неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Абз. 6 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.