З метою впровадження інноваційних форм роботи із педагогічним колективом засідання було побудоване у формі інтерактивної гри-дослідження «Дерево життя», під час якої кожен педагог був не просто слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником кожного етапу педради.

Від самого початку всі учителі були розподілені на три групи («батьки», «педагоги», «громада»), відповідно яких отримали певні ролі та виконували різноманітні завдання, заздалегідь підготовлені творчою групою у складі заступника директора з виховної роботи Ольги Шиян, практичного психолога Олени Анупрієнко, учителів Оксани Єршової та Олександра Бєлова.

На першому етапі під назвою «Коріння» Оксаною Єршовою була надана узагальнена інформація щодо діючої законодавчої бази з питань духовно-морального та патріотичного виховання та окреслено коло проблем у співпраці педагогів, батьків та громадськості з даного питання, а саме: недостатнє усвідомлення батьками повноти своєї відповідальності за виховання дітей, недостатній рівень скоординованості взаємодії школи із зазначеними суб’єктами, відсутність системи у співпраці із громадськими організаціями тощо. Також, були окреслені нагальні проблеми сучасності щодо духовно-патріотичного виховання взагалі: жорстокість, асоціальна поведінка дітей та підлітків, неусвідомлення ними своєї ролі в житті держави та розбудови її майбутнього, засилля загальнодоступної інформації про негативні прояви у суспільстві на ряду із фактичною відсутністю позитивної соціальної реклами, пропаганди позитивних прикладів.

«Грунтом» став виступ з елементами бесіди Олександра Бєлова, який провів екскурс в історію виховання козаків та надав рекомендації, як традиції козацтва можуть бути застосовані у сучасному світі для виховання духовності та патріотизму, саме тих якостей, які завжди були для нашого народу синонімічними.

«Стовбуром» у грі став етап, коли, шляхом вправи «живий мікрофон», кожен із присутніх відповів на питання, який із суб’єктів – школа, родина чи громада – відіграє ключову роль у налагодженні взаємодії між ними. Відповідь була одноголосною – школа! Це дійсно так, бо саме школа є найближчою до дитини, та здатна об’єднати усі інші суб’єкти для вирішення конкретних нагальних питань.

На етапі «Гілля» шляхом проведення психологічного практикуму психологом школи Оленою Анупрієнко через розгляд проблемних ситуацій із їх подальшим обговоренням трьома групами, педагоги школи намагались «побачити» та вирішити ситуації з погляду певної ролі, яку виконували, а саме: з погляду батьків, учителів та громади. Ситуації подавалися у вигляді соціальний відеороликів, які демонстрували те, що діти повторюють у всьому своїх батьків, наслідки вандалізму, жорстокості, причини можливості духовного падіння підлітків.

«Квіти» збирали на наступному етапі засідання, коли окреслювали бажані та небажані наслідки у духовно-маральному вихованні патріотів України, а «Плодами» стало вироблене спільними зусиллями рішення, згідно із яким педагогічний колектив постановив: активізувати роботу щодо впровадження новітніх технологій, сучасних форм та методів роботи з учнями та їх батьками щодо формування патріотичної компетентності підлітків, урізноманітнити форми роботи з духовно-патріотичного виховання учнів, проводити різноманітні заходи, акції тощо, спрямовані на формування духовності учнів, прищеплення їм любові та поваги до рідного краю. Крім того, вирішено було створити на сайті навчального закладу сторінку духовно-патріотичного виховання.

Конструктивні дискусії, спільне вирішення проблемних питань, жваві обговорення всередині груп та між ними тощо – все це стало свідченням того, що проблема духовно-патріотичного виховання близька кожному педагогу школи №7. Небайдужість до піднятих питань та професійний погляд на їх вирішення дали змогу виробити спільне рішення, накреслити той напрямок, в якому педагогічний колектив буде рухатися надалі у вихованні духовності та любові до рідного краю.